Преподобна Феодора Царгородська жила в Константинополі в першій половині Х ст. Вона була одружена, але незабаром овдовіла і вела благочестиве життя, служачи бідним і подорожнім, а потім прийняла чернецтво та жила під керівництвом преподобного Василія Нового, що жив в її домі в усамітненій келії. Упокоїлась преподобна у похилому віці в 940 році. Ученик святого Василія Нового, Григорій, після смерті святої Феодори з мольбою просив святого відкрити йому загробну долю стариці. Преподобний сказав: « Ти побачиш її сьогодні, якщо з вірою просиш це і якщо глибоко впевнений у можливості виконання прохання». Григорій був дуже здивований і розмірковував сам з собою де він зможе побачити преподобну, якщо вона відійшла в вічне життя. Коли в цю ж ніч Григорій заснув до нього підійшов благообразний юнак і сказав: « Встань, кличе тебе преподобний отець Василій, щоб разом відвідати преподобну Феодору; якщо ти хочеш побачити її, то йди з ним і побачиш». Григорій відразу ж пішов до преподобного Василія, але не знайшов його, присутні сказали що отець Василій сам пішов відвідати преподобну Феодору. Григорію вказали шлях яким пішов преподобний Василій. Григорій пішов по ньому поки не опинився в невидимому лабіринті. Вузька і не зручна дорога привела до зачинених воріт. Побачивши через отвір, що за воротами знаходиться двір, Григорій покликав жінку, яка сиділа там. Вона пояснила, що двір належить отцю Василію, котрий прийшов сюди відвідати своїх духовних чад. « Відкрийте мені, я теж чадо святого Василія», – просив Григорій. Але без дозволу преподобної Феодори служанка не відкрила дверей. Григорій почав сильно стукати в двері. Преподобна Феодора почула і з радістю впустила його говорячи: « Ось він – улюблений син господаря мого, Василія!» Привітавши його, преподобна запитала: « Брате Григорію, хто тебе наставив прийти сюди?» Тоді він детально розповів, як за молитвою святого Василія досяг щастя бачити її в славі, яку вона здобула своїм подвижницьким життям. Григорій став просити преподобну розповісти йому заради духовної користі, як вона розлучилась з тілом і пройшла повз клеветників в цю святу обитель.
На прохання Григорія преподобна Феодора розповіла про те що вона відчула зі страхом і трепетом проходячи повітряні митарства. Всіх митарств було двадцять:
Перше митарство – митарство Марнослів’я і Лихослів’я.
Друге митарство – митарство Неправди.
Третє митарство – митарство Осуду і Наклепу.
Четверте митарство – митарство Об’їдання і Пияцтва.
П’яте митарство – митарство Лінощів.
Шосте митарство – митарство Злодійства.
Сьоме митарство – митарство Сріблолюбства і Скнарості.
Митарство восьме – митарство Хабарництва.
Дев’яте митарство – митарство Неправди і Марнославства
Десяте митарство – митарство Заздрості
Одинадцяте митарство – митарство Гордості.
Дванадцяте митарство – митарство Гніву.
Тринадцяте митарство – митарство Злопам’ятності.
Чотирнадцяте митарство – митарство Розбійництва.
П’ятнадцяте митарство – митарство Чародійства.
Шістнадцяте митарство – митарство Блуду і Розпусти.
Сімнадцяте митарство – митарство Перелюбу.
Вісімнадцяте митарство – митарство Содомське.
Дев’ятнадцяте митарство – митарство Ідолослужіння та різних єресей.
Двадцяте митарство – митарство Немилосердя і Жорстокосердості.
Після проходження всіх митарств радісні Ангели провели святу крізь Небесні врата. Коли вони увійшли в середину Неба, вода, що була над землею, розступилась, а позаду знову з’єдналась. Ликуючи сонм Ангелів зустрів святу і повів її до Престолу Божого. Коли вони йшли то на них спустилось дві Божественні хмари. На непояснимій висоті стояв Престол Божий, такий білий, що просвічував всіх хто стояв перед ним. « Все там знаходиться таке, що неможливо ні зрозуміти, ні пояснити; розум потьмарюється непорозумінням, і пам’ять щезає, і я забула де я знаходжусь», – так розказувала преподобна Феодора. Вона поклонилась Невидимому Богу і почула голос, що наказував показати їй всі душі праведних і грішних, і після цього дати спокій, де вкаже угодник Василій. « Знаєш, Феодоро, що в світі є звичай: на 40-й день після смерті ті, що залишилися живими творять пам’ять за спочилими. Так ось, там на землі, сьогодні поминає тебе преподобний Василій». « І так, – завершила розповідь преподобна Феодора, – тепер, духовне чадо моє Григорію, після 40 днів розлучення моєї душі з тілом я знаходжусь в цьому місці, котри приготоване для преподобного отця нашого Василія» Після цього вона провела його по Небесній обителі, де Григорій зустрів у палаці за трапезою преподобного Василія. Потім свята повела його в сад. Вражений благами Григорій став допитуватися про них. Але преподобна Феодора лише сказала, що все це неземне, але дістанеться тому, хто в земному житті переносить багато скорбот і напастей, хто зберігає заповіді Господні і з точністю виконує їх. Коли преподобна Феодора сказала, що життя на Небі відрізняється від земного життя, Григорій невільно доторкнувся до себе, бажаючи дізнатись, чи в плоті він ще. Дух його був радісний, почуття і помисли чисті. Він захотів повернутися з саду, котрий йому показувала преподобна до палацу. Коли вони повернулись, за трапезою нікого не було. Поклонившись преподобній Феодорі, Григорій повернувся додому, і в цей самий момент прокинувся і став розмірковувати, де він був і чим було все те що він чув і бачив. Він боявся, чи не бісівське це навіювання, і прийшов до вчителя. Тоді преподобний Василій сам розповів те, що бачив Григорій, і просив його записати все побачене і почуте на користь ближнім.
