Шестоковская, або Шелтомежська, ікона Божої Матері з’явилася в середині XVIII століття в Москві, в сім’ї якогось Миколи Дмитровича Скріпіцина. Одного разу служниця, яку називали блаженною, уві сні побачила, що в комині прихована ікона Пресвятої Богородиці. Домашні не звернули уваги на її розповідь про цю дивовижну сні, поки на інший день на припічок печі не впав згорток полотна.
У ньому знаходився досить великий (приблизно 2 на 1,5 метра) образ Богоматері. На правій руці Матері Божої було видно слід опіку, який свідчить про те, що, побувавши у вогні, святиня дивом не згоріла. Дорогоцінна ікона, названа Шестоківська (від слова припічок), була благоліпно прикрашена домочадцями і її шанували з найглибшою пошаною. Господар будинку перед своєю кончиною передав її в благословення дітям. Не вирішивши, кому ж має належати ця святиня, спадкоємці передали чудотворну ікону до церкви села Шелтомежі Тверської губернії, від чого вона й отримала другу назву – Шелтомежська. Прославлену багатьма чудесами стародавню ікону з хресними ходами носили далеко за межі Тверської єпархії, для зцілення хворих і одержимих злими духами. У 1887 році на честь чудотворної ікони в селі Шелтомежі була заснована Шестоківська Вознесенська жіноча обитель.
