Явленню цієї ікони передувала незвичайна пригода, що сталася в 1978 році в Тульській губернії. Якийсь відставний солдат був одержимий пристрастю до пияцтва. Він пропивав все, що в нього було, і незабаром став жебракувати. Від зловживання алкоголем у нього віднялися ноги, але це не зупинило його і він продовжував пити. Якось уві сні колишній солдат, а нині селянин, побачив старця, який наказав йому йти в місто Серпухов у монастир Владичиці Богородиці, де знаходилася ікона Божої Матері “Невипивана Чаша”, і відслужити перед нею молебень. Не маючи ні гроша, з паралізованими ногами, селянин не міг вирушити в дорогу. Але святий старець у другій і третій раз з’явився йому і грізно наказав виконати сказане. На четвереньках відправився відставний солдат в Серпухов. В одному з селищ, які лежали на дорозі, він зупинився для відпочинку. Щоб полегшити біль і страждання подорожньому, старенька-господиня розтерла йому ноги і поклала на піч. На наступний день солдату полегшало, але господиня залишила його ще на одну ніч, знову розтерши йому хворі ноги. Спираючись на дві, а потім і на одну палицю, селянин потихеньку дійшов до Серпухова.
У Владичнньому монастирі він розповів про свої чудесні сновидіння і попросив відслужити молебень перед іконою Божої Матері “Невипивана Чаша”. Але його прохання привело в замішання насельниць монастиря: ніхто в обителі не знав такої ікони. Лише через деякий час вони знайшли іконку, що висіла у проході із храму в ризницю. На зворотному боці її був напис “Невипивана Чаша” … У лику ж учня святителя Алексія – преподобного Варлаама – селянин відразу ж впізнав святого старця, що з’явився йому уві сні. Додому з Серпухова відставний солдат повернувся вже вільним від своєї згубної пристрасті.
Звістка про чудотворну ікону швидко поширилася по всій Росії. Люди, що страждали від пияцтва, їх рідні і близькі поспішали піднести молитви до Пресвятої Богородиці про зцілення від недуги, багато приходили вже після, щоб подякувати Владичицю за Її велику милість.
Чудотворна ікона “Невипивана Чаша” перебувала під владичнім монастирі до 1919 року, а після його закриття – в соборі Миколи Білого на Калузькій вулиці. Подальша доля ікони невідома.
У 1993 році в Серпуховському Висоцького чоловічому монастирі, а в 1995 – у відродженому Владичному монастирі були зроблені списки чудотворної ікони, при цьому були збережені всі пропорції і академічний стиль, характерний для оригіналу. Все це послужило початком відродження шанування чудотворної ікони після довгих років богоборства.
Вклонитися іконі Божої Матері “Невипивана Чаша” їдуть з усіх куточків Росії та інших країн. Через цю чудотворну ікону Матір Божа подає швидке зцілення стражденним від недуг наркоманії, алкоголізму та куріння. Помічено, що ікона не тільки зцілює, а й допомагає змінити спосіб життя людини, приводить її до усвідомлення своїх гріхів, покаяння, повертає до благочестивого життя.
На жаль, точно не відомий той день, в який ікона була явлена. У XIX столітті святкування на честь ікони “Невипивана Чаша” відбувалося 27 листопада – в один день з іконою Божої Матері “Знамення”, так як обидві ці ікони схожі за іконографією.
В кінці XX століття, після відновлення шанування ікони “Невипивана Чаша”, її святкування було приурочено до дня кончини преподобного Варлаама Серпуховського – 5 травня, так як явлення чудотворної ікони сталося через заступництво цього святого.
