Походила з побожної християнської родини, яка пройшла через часи гонінь, і сама вирізнялася глибокою вірою, смиренням і любов’ю до Бога. У шлюбі зі святим Василієм Старшим виховала десятьох дітей, прищеплюючи їм християнські чесноти, стриманість, любов до молитви та ближніх. Її вплив на духовне формування дітей був настільки великим, що плід її материнства стало джерелом святості для всієї Церкви. Після смерті чоловіка Емілія разом із дочкою Макриною оселилася в родинному маєтку, який з часом став місцем чернечого життя. Там вона провела останні роки свого життя в молитві, пості та служінні.
Її смерть стала спокійним відходом до Бога, до якого вона готувалася все життя. Свята Емілія шанується як взірець християнської матері, яка через свою віру і любов до Бога дала світові дітей, що прославили Ім’я Господнє. Її пам’ять жива в Церкві як приклад жіночої святості, терпіння, жертовності й духовної мудрості.
