Святі діви-мучениці Єнафа, Валентина і Павла постраждали в 308 році при імператорі Максиміані II Галерії (305 – 311). Свята Єнафа походила з міста Гази (на півдні Палестини), свята Валентина була родом з Кесарії Палестинської, а свята Павла – з околиць Кесарії. Першою на суд до правителя Фірміліана була доставлена свята Єнафа, мужньо оголосила себе християнкою.
Її били, а потім привісили до стовпа і почали стругати тіло. Свята Валентина, звинувачена в нешанування богів, була приведена в язичницький храм для принесення жертви, але сміливо кинула камінь на жертовник і повернулася спиною до палаючого на ньому вогню. Її нещадно били і засудили разом зі святою Єнафою до усічення мечем. Після всіх була приведена свята Павла, яку піддали багатьом муках, вона ж переносила їх, за допомогою Божою, з великим терпінням і мужністю. Перед смертю Павла подякувала Господа, зміцнює її в подвигу, і, вклонившись присутнім християнам, схилила свою голову під меч.
