Святий впустив її, оскільки погода була погана. Але лукава гостя переодягнулася в дорогий одяг і почала спокушати подвижника. Тоді святий вийшов з келії, запалив вогнище і став босими ногами на палаюче вугілля. Він говорив при цьому собі: “Важко тобі, Мартиніане, терпіти цей тимчасовий вогонь, як же ти терпітимеш вічний вогонь, приготований тобі дияволом?” Жінка, вражена цим видовищем, розкаялася і просила святого настановити її на шлях спасіння. За його вказівкою вона відправилася до Вифлеєма, в монастир святої Павли, де в суворих подвигах прожила 12 років до своєї блаженної смерті. Ім’я жінки було Зоя.
Зцілившись від опіків, святий Мартиніан віддалився на безлюдний скелястий острів і прожив під відкритим небом декілька років, харчуючись їжею, яку йому час від часу привозив один корабельник, а преподобний плів для нього кошики.
Одного разу під час сильної бурі розбився корабель і до острова, де спасався святий Мартиніан, хвилі принесли на залишках корабля дівчину на ім’я Фотинія. Святий Мартиніан допоміг їй вибратися на острів. “Залишайся тут, – сказав він їй, – ось хліб і вода, а через два місяці прибуде корабельник”, – а сам кинувся в море і поплив. Два дельфіни винесли його на сушу.
З тих пір блаженний Мартиніан почав вести життя мандрівника. Так продовжувалося два роки. Одного разу, прийшовши до Афін, святий захворів і, відчуваючи наближення смерті, увійшов до храму, ліг на підлогу, покликав єпископа і попросив поховати своє тіло. Це відбулося близько 422 року.
Блаженна дівиця Фотинія залишилася жити на острові, де і провела в самоті 6 років, а потім віддала Богові душу. Її мертвою знайшов все той же корабельник, який привозив їй, як і преподобному Мартиніану, їжу. Він перевіз тіло блаженної Фотинії в Кесарію Палестинську, де воно було з честю поховано єпископом і кліром.
Преподобний Євлогій, архієпископ Александрійський
Преподобний Євлогій, архієпископ Александрійський, був одним з освічених і діяльних ієрархів VI століття. На початку він був ігуменом Богородичної Юстиніанової обителі в Антіохії, а потім був обраний на кафедру міста Олександрія, де і пробув 27 років. Всі роки свого управління кафедрою святитель невтомно боровся проти різних єресей. Про його діяльність відомо з листів до нього святого Григорія Двоєслова, який високо цінував Преподобного.
Помер преподобний Євлогій в 607 або 608 році. Творіння його частково збереглися у виписках Патріарха Фотія; вони розкривають православне вчення про природу Господа нашого Ісуса Христа і направлені проти єресей, які були росповсюджені в ті часи.
Преподобний Симеон Мироточивий, цар Сербський
Преподобний Стефан, у чернецтві Симеон, цар Сербський, в миру був великим князем Сербії, носив ім’я Стефана Немані (Неманя). Жив в XII столітті. Князь багато потрудився для своєї вітчизни: об’єднав велику частину сербських земель і домігся політичної незалежності для своєї країни. Він ревно захищав свій народ від впливу латинської віри і від єресі. У віці 80 років Стефан віддалився на Афон, де вже прославився святістю життя його син – преподобний Савва (пам’ять 12 січня). Там вони разом відновили монастир Хилендар, куди до них почали сходитися ченці з різних країн. Святий Симеон був великим подвижником і мудрим наставником ченців. Помер преподобний Симеон 13 лютого 1200 року. Мощі його почали мироточити. Преподобний Савва переніс останки свого батька на батьківщину, до Сербії, і поклав в церкві Пресвятої Богородиці на річці Студениця. Цей храм святий Симеон спорудив і прикрасив будучи ще князем.
