Святитель Йосиф, архієпископ Солунський, брат преподобного Феодора Студита, разом з яким він подвизався під керівництвом преподобного Платона (пам’ять 5 квітня) в монастирі Сакудіон. За подвижницьке життя преподобний Йосиф був одноголосно обраний архієпископом міста Солуні.
Разом з братом він виступив проти незаконного шлюбу імператора Костянтина (780 – 797), за що після мук був заточений в темницю на пустельному острові. Імператор Михаїл Рангав (811 – 813) звільнив святителя Йосифа з ув’язнення. При імператорі Льві V Вірменину (813 – 820) святитель знову постраждав разом з братом, преподобним Феодором, за шанування святих ікон. У в’язниці його піддавали тортурам, але святитель був непохитний у своїй вірі. Імператор-іконоборець зажадав, щоб він підписався під іконоборчим сповіданням віри. За відмову святителя кинули в іншу, смердючу темницю. При імператорі Михаїлі Косноязичному (820 – 829) святитель Йосиф, разом з іншими ченцями, які постраждали за іконошанування, був звільнений. Останні роки він провів у Студийському монастирі, де помер в 830 році. Святитель Йосиф, архієпископ Солунський, відомий як духовний піснописець. Ним складені тріпіснці і стихири Тріоді Постової, канон покаянний в Неділю блудного сина і інші піснеспіви. Ним написані кілька слів на свята, з яких найбільш відоме Слово на Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
