У місті Амасії, в Понтійської області, під час гоніння імператора Максиміана (286-305 рр..) Воїн Феодор (Федір) разом з іншими християнами був примушуваний зректися Христа і принести жертву ідолам. Відмовившись виконати це, Феодор був підданий жорстоким мукам і поміщений в темницю. Тут під час молитви він був втішений чудесним явленням Господа Ісуса Христа. Через деякий час мученика вивели з темниці і різними тортурами знову примушували відректися від Христа. Нарешті, бачачи непохитність мученика правитель засудив його до спалення. Святий Феодор сам безстрашно зійшов на вогнище, і тут з молитвою і славослів’ям віддав свою душу Богові близько 305 року.
Через 50 років після кончини святого Феодора імператор Юліан Відступник (361-363 рр..), Бажаючи осквернити християнський Великий піст, наказав Константинопольському єпарху (градоначальнику) кожен день протягом першого тижня посту таємно кропити кров’ю ідольських жертв їстівні припаси, що продаються на ринках. Святий Феодор у нічному видінні з’явився Константинопольському архієпископу Євдоксію і звелів йому оголосити християнам, щоб вони не купували на ринках осквернені припаси, і вживали в їжу коливо (кутю), т. е. варену пшеницю з медом. В пам’ять цієї події Православна церква до цих пір щорічно відзначає пам’ять великомученика Феодора Тирона в першу суботу Великого посту. Напередодні в п’ятницю після заамвонної молитви служиться молебень святому Феодору Тирону і благословляється кутя.
