У миру – Давид, народився на півдні Русі, в Київських межах, в початку XIV століття. Він з ранніх років присвятив себе подвигам чернечого життя у Києво-Печерській Лаврі. З любові до усамітнення, з благословення настоятеля, Дионисій пішов на північ Русі. На березі Волги, нижче Нижнього Новгорода, святий викопав собі печеру й оселився в ній. Спочатку він жив тут один відлюдником, а потім, коли зібралися до нього шукачі безмовності (близько 1335 р.), заснував монастир Великим знанням правил віри і суворої подвижницьким життям св. Дионисій придбав собі загальну повагу.
Сучасники бачили в ньому «чоловіка лагідного, розважливого, який знає Святе Писання, учительного, славного постування і сповненого любові до всіх». Під його керівництвом виховувалися преподобний Євфимій Суздальський (пам’ять 1/14 квітня), преподобний Макарій Жовтоводський (пам’ять 25 липня / 7 серпня). У 1337 р. з благословення і, можливо, під редакцією святого була складена знаменитий Лаврентіївський Літопис, який надихавРусь на визвольну боротьбу з татарами. У 1352 г святий старець посилав 12 людей зі своєї братії в «верхні гради і країни, идеже Бог кого благословить» для духовної просвіти народу і заснування нових обителей. Нижегородські князі дорожили його мудрими порадами і повчаннями, преподобний Діонісій особисто був відомий і митрополитам всієї Русі. У 1374 р. св. Дионисій був висвячений митрополитом Олексієм на єпископа Суздальського, а потім зведений в сан архієпископа. Святитель був ревним борцем за чистоту Православ’я. Він багато зробив в боротьбі проти єресі стригольників. Згодом, будучи обраний митрополитом всієї Русі, св. Діонісій, повертаючись із Царгорода, був затриманий у Києві князем Литовським. Перебуваючи в ув’язненні, він проводив весь час у молитві і серцевому сокрушенні. Упокоївся святитель Дионисій 15 жовтня 1385 і був похований в Антонієвих печерах Києво-Печерської Лаври.
