Преподобний Симеон Ветхий, названий так на відміну від преподобного Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), трудився в Сирії в V столітті, в дитячі роки пішов у пустелю в Сирії і оселився в печері, в абсолютній самоті. Безперервна молитва, внутрішнє самозаглиблення і Богомисліє були постійним його заняттям. Подвижник харчувався лише травами, які росли навколо його печери. Коли до нього почали приходити люди, щоб отримати повчання, він, бажаючи зберегти безмовність, залишив печеру і переселився на одну з гір Аманського хребта.
Але й тут усамітнення подвижника порушувалося безліччю відвідувачів. Тоді преподобний Симеон пішов на Синайську гору, де колись пророк Мойсей (пам’ять 4 вересня) отримав одкровення від Бога. Божим Промислом, після недовгого перебування на Синаї, святий подвижник повернувся в Аман і там заснував дві обителі: одну на вершині гори, іншу біля її підніжжя. Будучи настоятелем цих обителей, преподобний Симеон духовно настановляв ченців, попереджав їх про підступи ворога роду людського і вчив боротися зі спокусами, підбадьорював і зміцнював в подвигах, збуджуючи до роздумів про спасіння. За святість життя преподобний Симеон отримав від Бога дар благодатних чудотворень. Після многотрудного подвижницького життя преподобний Симеон преставився до Бога близько 390 року.
