У 1630 р. святий був посвячений у сан ієродиякона, а в 1632 р. – в сан ієромонаха. У 1637 р. настоятель Куп’ятицького монастиря послав його до Київського митрополита Петра Могили, який помітив в ієромонаха Макарія відданого сина Церкви Божої, і в 1638 р. призначив його настоятелем Кам’янецького Воскресенського монастиря (Гродненська область). З 1642 р. преподобний Макарій керував братією Куп’ятицького монастиря, з 1656-1659 рр.. очолював Пінський монастир, а з 1660 р. керував братією рідного Успенського Овруцького монастиря.
Більше десяти років тривала безперервна боротьба з латино-поляками в Овручі. Тільки в 1671 р., після спустошення Овруча татарами, архімандрит Макарій залишив монастир і відправився для духовних подвигів в Києво-Печерську лавру. Але захисники Православ’я потрібні були не тільки в Києві, і преподобний Макарій був призначений настоятелем Канівського монастиря, де він знову був попереду не вщухають битви за Православ’я.
Помер преподобний Макарій мученицьки від турків, які 4 вересня 1678 напали на монастир. Св. Макарій зустрів ворогів з хрестом в руках на паперті храму. Турки повісили настоятеля за руки і за ноги між двох стовпів. Через два дні преподобномученику відрубали голову (U 7 вересня 1678). Свідки мученицької кончини преподобного Макарія внесли його тіло в монастирський храм, в якому для безпеки зачинилися. Але повернувшись турки обклали церкву дровами і спалили всіх, що переховувались в храмі. Коли городяни Канева, які залишились живими, стали розбирати тіла загиблих, то тільки одне тіло було знайдено в цілості й було ніби живе, – це тіло преподобномученика Макарія, одягнене у волосяницю, з хрестом на грудях і з іншим хрестом у руці. Святе тіло було поховано в тому ж храмі під жертовником 8 вересня 1678.
Преподобномученик Макарій був чоловіком високо праведного і духовного життя, уславлений ще за життя чудотворенням і даром прозорливості. Життєвий подвиг, здійснений преподобномучеником, був подвигом захисту православної віри в умовах нерівної виснажливої боротьби, коли захищати можна було тільки майбутнє Української Православної Церкви, оскільки те, що збереглося від урагану унії, зносилося татарськими набігами.
У 1688 р. при оновленні храму гріб преподобномученика був відкритий, і в ньому знайдене нетлінне тіло святого. Чотири рази відбувалося перенесення мощей, заради їх збереження, а з 1965 р. вони знаходяться в храмі на честь Різдва Пресвятої Богородиці м. Черкаси.
