В п’ятницю перед Різдвом Христовим, 22 грудня /4 січня 1621 р. перебуваючи в пості і молитві в Скитку, Іов тяжко захворів, та згідно звичаю не зважаючи на хворобу він відмовився від всілякої їжі. В середу, в день св. Стефана до нього прийшли ченці які запричастили його святими Тайнами і освятили єлей але не змогли умовити повернутись в обитель. В ночі старець змінив свою думку і ранком, на світанку відправив по ігумена і попросив щоби іще за життя перевезли його в обитель. На санях блаженного старця перевезли до обителі, де ігумен помістив його в своїй келії і наказав читати над ним Євангеліє.
В п’ятницю рано 29 грудня /11 січня причащався ще раз св. Тайнам, а вечором того дня віддав великий подвижник з молитвою на устах Богу праведного свого Духа. В неділю 31грудня/13січня ченці похоронили дорогого свого вчителя в притворі Собору по правій стороні від входу.
По великих трудах і найвищих успіхах увінчаних подвигами упокоївся Феодосій, ігумен Великоскитського Манявського монастиря 24/7 жовтня 1629 року, переживши свого учителя тільки на 8 років. Тіло його поховали ченці в притворі Собору обителі, біля чесних мощей Іова, і накрили спільний гріб обох перших засновників монастиря великою плитою з мармуру. Патріарший трираменний Хрест ділить мармурову плиту яка і до нині стоїть, на два поля.
По великих трудах і найвищих успіхах увінчаних подвигами упокоївся Феодосій, ігумен Великоскитського Манявського монастиря 24/7 жовтня 1629 року, переживши свого учителя тільки на 8 років. Тіло його поховали ченці в притворі Собору обителі, біля чесних мощей Іова, і накрили спільний гріб обох перших засновників монастиря великою плитою з мармуру. Патріарший трираменний Хрест ділить мармурову плиту яка і до нині стоїть, на два поля.