Преподобний Іоан, учень святого Лімна (пам’ять 22 лютого), жив у V ст. в Сирії, обравши для себе подвиг “беспокровного житія”. Він оселився на пагорбі, відкритому з усіх боків вітрам, і жив там 25 років. Харчувався він тільки хлібом з сіллю, тіло виснажував важкими веригами. Коли хтось із тих, що відвідували подвижника посадив на пагорбі мигдальне дерево, щоб преподобний міг ховатися в його тіні від палючої спеки, святий велів зрубати його, щоб не давати своєму тілу ніякого відпочинку.
Преподобний Мойсей, наслідуючи святого Іоанна, оселився на вершині гори біля селища Рами.
Таким же подвигом воювала і преподобні Антиох і Антонін. До похилого віку вони продовжували здійснювати свої подвиги, подаючи приклад духовної кріпості, яка перемагає всякі немочі.
Преподобний Зевін, трудився на тій же горі, досяг глибокої старості, але ніколи не сідав під час свого молитовного правила, лише іноді спирався на жезл. Навколишні мешканці почитали преподобного Зевіна і отримували за його молитвами велику допомогу в своїх скорботах і потребах.
Святий Поліхроній, учень преподобного Зевіна, наслідував життя свого старця, дні і ночі проводив у пості та недосипанні. Вериг у преподобного Поліхронія не було, але під час молитви він накладав собі на плечі важкий дубовий корінь, який сам викопав із землі. Своєю молитвою святий Поліхроній попросив у Бога дощ під час посухи, і для нужденних наповнив єлеєм кам’яний посуд. З преподобним Поліхронієм жив його учень преподобний Мойсей. У всьому наслідуючи свого старця, святий Мойсей також явив зразок суворого аскетичного життя.
Інший учень – преподобний Даміан пішов в обитель, за назвою Іера, і трудився там, маючи у своїй келії лише малу коробочку з сочевицею, якою харчувався. Всі ці преподобні отці мирно упокоїлись в V ст. в Сирії.
