Святий цар і пророк Давид був предком по плоті Господа нашого Ісуса Христа. Молодший син Єсея, в юності Давид пас отари овець батька. Він вирізнявся глибокою вірою, ревно виконував волю Божу. Тому під час нашестя филистимлян він з Божою поміччю переміг у двобої велетня Голіафа. Перетерпівши багато образ від царя Саула, котрий бачив у ньому улюбленця народу і свого суперника. Давид явив свою лагідність і великодушність. Двічі маючи можливість вбити Саула, він не зробив цього. Після загибелі Саула і його сина Давид був проголошений царем південної частини ізраїльської держави, а після вбивства другого сина Саула – царем всього Ізраїля.
Він влаштував нову столицю – Єрусалим ( « Місто миру»), а в ньому – нову скинію; його велике бажання побудувати також храм не збулося. Йому було передбачено, що храм побудує його син. Життя пророка Давида було потьмарене великим падінням: він взяв собі за дружину Версавію – дружину Урії, свого воєнноначальника, а самого Урію послав на смерть. Але разом з тим він дав приклад справжнього покаяння, смиренно з вірою несучи в подальшому скорботи, посланні в покарання за вчинений гріх. Взірець покаяння цар Давид дав в 50- му псалмі. Помер цар Давид в глибокій старості з непохитною вірою в пришестя у світ обіцяного Богом Викупителя – Месії, Господа нашого Ісуса Христа. У Богослужінні та приватній молитві широко використовується його Богодухновенна книга « Псалтир». Докладно про царя Давида сповіщено у святій Біблії.
