Священномученик Власій, єпископ Севастійський, відомий своїм праведним, благочестивим життям. Він був одностайно обраний жителями і висвячений в єпископа міста Севастії. Було це за царювання римських імператорів Діоклетіана (284 – 305) і Лікінія (307 – 324) – жорстоких гонителів християн. Святому Власію доводилося укріплювати своїх пасомих, відвідувати ув’язнених, підтримувати мучеників.
Багато хто ховався від переслідувачів в пустельних і відокремлених місцях.
Власію також довелося піти на гору Аргеос, де він трудився в печері. До нього приходили дикі звірі і лагідно чекали, поки святий закінчить молитву і благословить їх, хворих тварин святитель зціляв, покладаючи на них руки. Де переховувався святий було відкрито слугами правителя Агріколая, які прибули для вилову звірів, щоб терзати мучеників-християн. Слуги донесли господарю, що на горі ховаються християни, і він наказав схопити їх. Однак послані знайшли лише Севастійського єпископа. Прославляв Бога, Який закликав його на подвиг, святий Власій пішов за воїнами.
По дорозі святий зціляв хворих і творив чудеса. Так, бідна вдова поскаржилася йому на свою біду: вовк поцупив єдине її надбання – порося. Єпископ посміхнувся і сказав їй: “Не плач, твоє порося буде тобі повернуте …” І, дійсно, на превеликий подив, вовк прибіг назад і приніс здобич неушкодженою.
Агріколай, зустрівши єпископа улесливими словами, назвав його Другом богів. Святий відповів на привітання, але язичницьких богів назвав бісами. Тоді його піддали жорстокому побиттю і відвели до в’язниці.
На другий день святого знову піддали мукам. Коли ж його вели назад до в’язниці, сім жінок йшли ззаду і збирали краплі крові. Їх схопили і намагалися змусити поклонитися ідолам. Жони удавано погодилися на це, сказавши, що зроблять перед цим очищення у водах озера. Вони взяли ідолів і втопили їх у найглибшому місці, після чого християнок стали жорстоко катувати. Святі стійко переносили муки, укріплюючись благодаттю Божою, тіла їх перетворилися, стали білими, як сніг, і замість крові з ран текло молоко. В однієї з жінок було два юних сина, які просили матір, щоб вона допомогла їм досягти Царства Небесного і доручила їх піклуванню єпископа Власія. Семи святим жонам відсікли голови.
Святий Власій знову був приведений до Агріколая і знову непохитно сповідав віру в Христа. Правитель наказав кинути мученика в озеро. Святий, підійшовши до води, осінив її хресним знаменням і пішов, як по суші. Звернувшись до язичників, які стояли на березі, святитель запропонував їм йти до нього, закликавши на допомогу своїх богів. На це осмілилися 68 наближених правителя, і всі, увійшовши в воду, негайно потонули. Святий же, підкоряючись велінню Ангела, який з’явився йому повернувся на берег.
Агріколай був в люті від того, що втратив кращих слуг, і наказав обезголовити святого Власія, а з ним і двох доручених його піклуванню юнаків, синів мучениці. Перед смертю священномученик молився про весь світ, особливо ж про тих, хто буде шанувати його пам’ять. Це сталося близько 316 року. Мощі священномученика Власія були перенесені на Захід під час хрестових походів, частки їх зберігаються в багатьох країнах Європи.